Мами і малюки. Кого вибереш ти?

Кожен квітникар – любитель рано чи пізно приходить до думки, що потрібно виростити дитинку з материнського рослини. Причин для виникнення такого бажання може бути кілька, але головні з них, на мій погляд, дві.

Отримання дублікату на випадок загибелі, якщо рослина у вас одне єдине, такий своєрідний страхувальний варіант, він у нашому списку перший і основний. Але, працює він тільки в тому випадку, якщо ви дорожите своїм вихованцем і не хочете його втратити.

І другий момент – це розширення колекції з метою подальшої реалізації «надлишків», оскільки гроші, як відомо, зайвими не бувають. До того ж ці самі гроші регулярно потрібні і на поточне обслуговування вже наявних рослин та на виконання знову виникаючих бажань і потреб у сфері кімнатного (і не тільки) квітникарства. Думаю, тут і їжаку зрозуміло, що багато «надлишки» створюються штучно.

Фотосет вийшов у мене в зелено (рослини, трава) – рудих (цегляна стіна) тонах з невеликою домішкою інших кольорів (горщики).

Отже, приступимо! Нижче я постараюся розкривати тему “Мами і малюки”, а також багате її проілюструвати, для вас, дорогі читачі!

Для початку я хочу показати вам шикарну красуню Сансевієрія Трифасциата Грей Страйп, у якій темна середина листа обрамлена вишуканою смугастої окантовкою.

Вона, мабуть, відчула, як я її полюбила і практично відразу після того, як потрапила в мої руки, видала двох діточок – близнят. Я не стала затягувати з їх відділенням, щоб зайвий раз не обтяжувати матусю і видала дітям окремі “квартири для проживання.

На вікні вони в мене стоять поруч, як і належить близнюкам і розлучати їх я поки не планую.

А ось нижче вашому погляду постане вся зранена Сансевієрія Стар Троянда, на яку без сліз не поглянеш. Але, не поспішайте мене засуджувати і лаяти. Вона потрапила до мене взимку, в січні, коли у нас в Сибіру стояли люті морози. Обморозилась вона дуже сильно, хоча і їхала в утеплювачі. Але шлях був не близький – з Нідерландів.

І така однобока вона була відразу, вона, швидше за все, посторонилася і дала свій маляті можливість рости. Та дитинко, слідом на

Дитинка теж постраждала, але не критично. За літо оклигав і пішла в ріст, але зростає не так швидко, як мені хотілося б. Сподіваюся, що у мене їй буде добре і прийде час, коли й вона порадує мене своєю дитинкою. Сорт-то ексклюзивний, новітній і круту.

На другому місці за кількістю мають у мене примірників – Крассула Овата Хоббіт. Їх трохи менше, ніж Сансевиерий Ханні, але теж багато. Кілька штучок я вдало продала на Авіто. Одна жінка приїхала за ними з сусіднього міста і купила відразу 3 штуки.

Я вже давно спеціально їх не розводжу, будинок-не гумовий, але опале листячко рука не піднімається викинути, і молодь не перекладається.

Кактус Опунція Микродазис, єдине рослина, від якого я хочу позбутися, від слова “зовсім”. Такі дрібні колючки, а такі больнючие.

У аборигенних племен Америки навіть існував звичай, що провинився вони кидали в зарості опунцій і живим він звідти вже не вибирався.

Коли я її купувала, приблизно з рік тому, у вигляді однієї коржі з парою вушок, я ще не знала, що опунція – коварнейший з усіх кактусів. Я навіть не доторкаюся до нього, а просто проходжу поруч і то вже вся в колючках.

Мені б і в голову не прийшло її розводити і розсаджувати, але дітки то відломилися ненавмисно, то самі впали, але ця парочка – гусак, так гагарочка, красуються тепер не аби де, а в керамічних кашпо.